Розвиток творчих здібностей учнів. Робота з обдарованими дітьми.

Доповідь

Вивчення математики створює можливості для інтелектуального розвитку особистості, насамперед — розвитку логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної культури, формування вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, обґрунтовувати твердження, моделювати ситуації та ін. Математика є засобом вивчення багатьох дисциплін, а розвинене логічне мислення сприяє засвоєнню гуманітарних предметів. Тому таким необхідним є вивчення математики в школі, і успіх цього процесу залежить від обраної учителем системи методів і прийомів активного навчання математики.

Ця система повинна охоплювати не лише роботу учня на уроці, але й сприяти розвиткові дитини в позаурочний час. Тому вчителеві необхідно подбати не тільки про організацію уроку, а й про те, як буде спланована домашня робота учнів, і докласти всіх зусиль до того, щоб забезпечити максимально продуктивну самостійну роботу учнів над навчальним матеріалом удома, навчити дитину раціонально розподіляти свій час, планувати роботу з виконання домашніх завдань.

Щоб розвинути творчі здібності учнів, слід поступово та систематично залучати їх до самостійної пізнавальної діяльності. Щоб забезпечити співпрацю між учнями і вчителем, уроку не достатньо. Тому традиційними в школі є тижні математики та математичні виховні заходи: складання творів, творчих робіт, історичних інформацій, казок до тем, вікторини, брейн-ринги, «Щасливий випадок», КВК. На таких заходах діти багато чого дізнаються з історії математики, життя вчених, виявляють свою настирливість, кмітливість, розвивають логічне мислення. Досить часто діти самі знаходять цікаві завдання і пропонують їх для заходів, випусків газет, складання кросвордів. Все це сприяє виробленню в учнів інтересу до предмета.

Розум — умова, необхідна для творчості, проте аж ніяк не достатня. Потрібна систематична цілеспрямована робота вчителя з виявлення та розвитку нахилів і здібностей учнів до творчості у процесі навчання. Недарма народна мудрість твердить, що покликання учителя прекрасне — дбати, щоб іскра знань не згасла.

Особливо актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства і школи зокрема, є використання педагогіки співпраці, педагогіки творчості. Як зазначала вітчизняний педагог Софія Русова, основним у діяльності школи має стати девіз: «Допоможи мені це зробити самому». І завдання вчителя полягає в тому, щоб не тільки не «замулити» джерела здібностей, якими обдарувала дитину природа, а й розвинути ці здібності, створити всі умови для самореалізації, самовдосконалення, самоосвіти дитини, спрямовуючи її діяльність у правильне русло. Адже, за висловом А.Дістервега, «...справжній учитель не повідомляє істину, а вчить її шукати».

Інтенсивне прискорення науково-технічного прогресу, лавиноподібне наростання інформації про світ і необхідність оволодіти нею поставили перед педагогами і психологами ряд складних завдань. У всіх галузях народного господарства потрібні такі спеціалісти, які б не тільки досконало володіли своєю спеціальністю, але й уміли працювати творчо. Проблема творчих здібностей переросла у соціальну. Знання все швидше починають «старіти», «відмирають» одні професії і «народжуються» інші. Частка розумової праці постійно зростає. Отже, творчі здібності людини слід визнати найістотнішою складовою її інтелекту, а завдання їх розвитку — одним із найважливіших у педагогічній роботі.

У вирішенні цього питання зацікавлена не лише держава: вчителів і батьків також хвилює розвиток здібностей у дітей, у тому числі і творчих. Існує тісний і нерозривний взаємозв'язок задатки — обдарованість — здібності. Головними умовами формування здібностей вважаються природні задатки та сприятливі умови життєдіяльності людини. Наприклад, професор генетики Единбурзького університету Шотландії Ш. Ауербах стверджує: «Рівень розумового розвитку, особливі здібності — все це результат взаємодії генетичних факторів і середовища». М. Дубінін писав: «Мозок має безмежні можливості для сприйняття різної соціальної програми, забезпечує універсальну готовність новонародженого підключитися до суспільної форми руху матерії. Реалізувати належним чином цей потенціал — завдання виховання. Риси людської психіки формуються за допомогою суспільно-практичної діяльності».

Діяльність людини містить у собі два типи завдань: «старі», розв'язуванню яких людину вчили, які вона виконувала раніше, для яких набувала знань, умінь і навичок, і «нові», яких вона раніше не робила і розв'язуванню яких ще не навчилася. Здібності передбачають уміння розв'язувати обидва типи завдань, і тому мають дві різні групи — виконавські і творчі.

Методи формування виконавських і творчих здібностей принципово різні. Виконавські здібності — продукт навчання, тобто засвоєння раніше відкритого, запам'ятовування, повторення, тренування, що є головним продуктом традиційного навчання.

Творчі здібності — продукт саморуху, самостійного розв'язування задач, самостійного розкриття закономірностей і зв'язків між предметами та явищами, продукт роботи мозку по шляху «... від відкриття істин, усім відомих, до відкриття істин, нікому не відомих» (К.Ціолковський). Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого цікавість, захоплення і пристрасть - головні рушійні сили.

На своїх уроках я якраз і звертаю увагу на розвиток творчих здібностей. Це самостійні роботи творчого характеру, пошук нових методів доведення теореми, оригінальне розв'язування складної задачі. Особливе місце займає дослідницький метод навчання (можна створити у класі дослідницькі групи, які звітуватимуть одна перед одною після вирішення заданої проблеми). У процесі дослідження учні можуть використовувати різні літературні джерела, виконують малюнки, схеми, аналізують результати, відповідають на запитання, одержуючи, за потребою, консультацію вчителя. (Наприклад, під час вивчення теми «Теорема Піфагора» пропоную учням розглянути різні способи її доведення.) У своїй діяльності використовую різні методи і методичні прийоми: репродуктивний (з послідовним ускладненням видів діяльності), пояснювально-ілю-стративний, дослідницький. Адже, за висловом Спенсера, навчати — означає спонукати учнів творити відкриття.

Кожна здорова дитина має можливості для розвитку як виконавських, так і творчих здібностей до всіх видів діяльності. І багатство можливостей розумового розвитку приховано не лише в природі спадковості, а і в строках початку, методах і умовах розвитку дитини. Отже, здібна дитина — не дар природи. Успіх залежить від батьків і вчителів.

У школі, в основному, відбувається посилене формування виконавських здібностей дитини, що призводить не лише до зупинки, а й до згасання її творчих здібностей. Щоб цього не сталося, доцільно використовувати метод проблемного навчання, який створює сприятливі умови для розвитку творчих математичних здібностей. Адже, як відзначав Декарт, «… для того, щоб удосконалювати розум, треба більше розмірковувати, ніж заучувати».

Творчі здібності учнів проявляються в ситуації, коли треба знаходити в реальній дійсності нові проблеми, бачити їх нові сторони. Для цього задана діяльність повинна бути новою (хоча б на першому її етапі) і цікавою для всіх. Пропонований матеріал повинен містити (у прихованому вигляді) ряд цікавих проблем, які не слід відкрито формулювати. Наприклад, у добірці однотипних задач кожна окремо взята задача може не виступати як проблемна, але в сукупності з іншими задачами дає можливість знаходити нові прийоми розв'язування, ставить перед учнем завдання, в ході розв'язування яких він відкриває для себе окремі або загальні закономірності. Тому задачі слід добирати так, щоб учень міг творити, мислити, щоб він сам мав можливість досягти вершин інтелектуальної творчості. Будучи простою, задача має бути достатньо цікавою і викликати інтерес до неперервної, довготривалої діяльності. Адже, як відзначав психолог Л.Виготський, «... задачі, які ставляться перед учнями, мають випереджати вже досягнутий ними рівень на один крок». Тільки так серед дітей можна виявити обдарованих для поглибленої роботи з ними. Важливим є не стільки те, чи розв'яже учень задачу, скільки те, як він буде думати, розв'язуючи її.

Перед школою стоїть завдання формування всебічно розвиненої особистості. Кандидат філософських наук Л.Жимка пише; «Багато питань виховання школа прагне вирішувати засобами заучування програмового матеріалу. Тим самим притуплюється початкова активність дитячого розуму, зацікавленість, потреба в знаннях і праці».

Передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі і міцні знання, уміння і навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість, наполегливість. Практика свідчить, що повноцінне засвоєння знань неможливе без оволодіння учнями прийомами розумових дій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація тощо). С.Рубінштейн відзначав: «Важливою справою навчання є виховання мислення, здатності не тільки володіти операціями, прийомами, а й розкривати нові зв'язки, нові прийоми, приходити до розв'язування нових задач».

З метою активізації розумової діяльності учнів використовую різні прийоми виділення головного, порівняння, аргументації, доведення тощо.

Порівняння допомагає проникнути в суть явищ і відкрити нові якості та взаємозв'язки, підвести до висновків і узагальнень. Метод порівняння корисно використовувати під час розв'язування задач, доведення теорем різними способами. Найповніше творчість учнів проявляється тоді, коли вони самостійно шукають шлях та основні ознаки порівнянь. Це стимулює їх до активної творчої діяльності, допомагає глибше проникнути в суть математичних проблем, формує вміння встановлювати взаємозв'язки, робити висновки та узагальнення.

Для того, щоб глибше розвивати творчі здібності учнів, після розв'язування задачі я пропоную учням змінити її умову і дати відповідь на запитання: «Що буде, коли...».

Інколи я пропоную учням самостійно скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу. Таке завдання дає змогу учневі визначити змістовні зв'язки між елементами пройденого матеріалу.

Фундаментом для розвитку здібностей виступають пізнавальні інтереси. Г.Щукіна відзначає, що «... пізнавальний інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на область пізнання до її предметної сторони і самого процесу оволодіння знаннями». Існує три види інтересів: тимчасові що гаснуть після цікавого уроку або окремого моменту; пізнавальні захоплення, які проявляються як стійке позитивне ставлення до «цікавого» навчального предмета; стрижневі інтереси, що характеризуються стійкістю і особистою значущістю та проявляються як стабільні пізнавальні потреби, що змінюють увесь спосіб життя учня. «Дати людині діяльність, яка б заповнила її душу і могла б заповнювати її вічно, — ось істинна мета виховання, мета жива, тому що ця мета — саме життя», — писав К.Ушинський.

Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів, які я поділила на дві групи:

1) пов'язані зі змістом навчального матеріалу новизною (нові факти, закономірності, способи пізнання тощо); зіткненням особистого досвіду учнів з системою наукових понять; виявленням історичного аспекту шкільних знань, включенням до матеріалу, що вивчається, фактів з історії та сучасного етапу науки;

2) пов'язані з організацією різних самостійних робіт, у ході яких учні ознайомлюються з новими способами розв'язування задач, включаються у нові види пізнавальної діяльності, зіштовхуються з різними тенденціями і точками зору; залученням учнів до дослідницької роботи, виконання творчих робіт (реферати, доповіді, кросворди).

Важливе місце у моїй роботі посідають дидактичні ігри, КВК, «Поле чудес», «Найсильніша ланка», «Що? Де? Коли?» тощо.

Система продуманих масових заходів дає можливість учителю розвивати інтерес і творчі здібності школярів, залучаючи їх до різних видів інтелектуальної діяльності, що ґрунтуються на математичному матеріалі.

Обдарованість, здібності дитини проявляються і розвиваються протягом усього життя. Математичні задатки учнів можуть проявлятися і розвиватися як на уроках, так і в позаурочний час — під час випуску стінної преси, добору літератури. Основним завданням навчання і виховання є створення умов для розвитку творчих здібностей учнів.

Засвідчує високий рівень математичної підготовки школярів участь в олімпіадах. Звичайно, цьому процесу передує тривала підготовча робота, яка не відразу дає певні результати. Така форма роботи чи не найкраще сприяє зростанню творчої активності учнів, формуванню наполегливості в досягненні результату, виробленню навичок і вмінь самостійно працювати з додатковими джерелами знань і застосовувати отримані знання в нових умовах.

У своїй діяльності я використовую дидактичний матеріал, який диференціюю за рівнями складності і застосовую, враховуючи інтереси і нахили учнів. Адже, як відзначала Ж.Санд, «... жоден розум не буває тотожним іншому, і ніколи одні і ті самі причини не викликають в різних умах однакових наслідків».

Для контролю знань добираю завдання трьох видів, що відповідають рівням навчальних досягнень учнів:         

1) репродуктивні (потребують відтворення) — обов'язковий рівень;

2) реконструктивні (потребують перетворення відповідних знань і вмінь, застосування їх у новій ситуації) — достатній рівень;

3) завдання, які потребують творчого використання знань і вмінь, — високий рівень.

Задачі для індивідуальної роботи добираю так, щоб 80 % з них були репродуктивного та реконструктивного характеру, а 20 % — достатньо складними.

Д.Пойа стверджував, що краще розв'язати одну задачу кількома способами, ніж кілька різних чи однотипних задач. Цього принципу дотримуюсь і я, порівнюючи різні розв'язання, оцінюючи їх стандартність чи оригінальність, складність в обчисленнях, доступність, новизну. Розгляд різних способів розв'язування однієї задачі допомагає учням зрозуміти , яким великим діапазоном умінь і знань потрібно володіти. Д.Пойа також наголошував: «Відшукуйте у вашій задачі все, що може знадобитися під час розв'язування інших задач, — у даній конкретній ситуації намагайтеся виявити загальний метод».

Інколи розібратися в готовому «чужому» розв'язанні, поясненні зовсім не легше, ніж розв'язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником.

Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом, не передбаченим програмою, а й вникнути у нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв'язування, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати.

На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в дитини радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес — «золотий ключик» до виховання здібностей.

«У школі повинно бути керівництво розумовою діяльністю учнів, керівництво процесом оволодіння, поглиблення, закріплення, застосування знань, керівництво розумовим розвитком», — писав В.Сухомлинський. Думаюча людина завжди сильна характером. Сформувати таку людину — мета, досягненню якої мають бути підпорядковані всі педагогічні зусилля. Урок математики сприяє формуванню в школярів умінь застосовувати знання на практиці, працювати з бажанням, самостійно порівнювати свої «сьогоднішні» успіхи з «учорашніми». Важливо, щоб кожен учень виконував посильну творчу роботу, в чому проявлятимуться елементи гуманізації та диференціації процесу навчання. Навчити учня досліджувати, відкривати математичні факти та доводити їх — важливе завдання учителя. Це сприятиме розвитку творчих здібностей і паростків таланту.